Історія села

Перша згадка про село датована 1545 роком, де в числі городень в описі Луцького замку згадується «городня Рогозинського села Рогизна и Волковьій». Згадується село і в 1569 році у скарзі кастелянші Ф. Требуновської на селян Рогізного, які самовільно вирубали ліс у Пляшевій і побили кількох селян.

До пана Рогози (за історичними документами його прізвище Рогозінський) на території теперішньої церкви і далі за нею жило кілька сімей кочівників. Їх називали «дикими людьми», «дикунами». Пізніше тут поселилося слов'янське плем'я волинян. Кочівники жили на західній і південно-східній околицях села, де заснували невелике поселення. Колишня територія села була покрита лісами.

Згодом територія села відійшла до Польщі у склад Волинського воєводства. У Рогізному продовжував жити пан Рогозінський. А люди тим часом вирубували ліси, розширювали територію свого поселення, яке вже знаходилося на берегах річки П'явки. З часом річка замулилась, поросла очеретом, і на її місці утворився ставок, якому дали назву Жабичани, від жаб, які щовечора подавали свій голос.

Польський археолог Габріель Ленчик, користуючись інформацією місцевих краєзнавців та органів охорони пам’яток, подає інформацію про замчище на території села.

15-18 вересня 1621 року відбувся напад татарської орди постраждало, село Рогізне, полонили й Марушу з Четвертенських — дружину дідича Василя Рогозинського, з усією челяддю.
Рогізне на російській карті 1873 року

За часів Російської імперії село відносилося до Теслугівської волості Дубенського повіту Волинської губернії. Станом на 1885 рік у селі було 597 осіб 81 двір, православна церква, постоялий будинок, паровий і водяний млини.
Рогізне на польській карті 1937 року

Від села Рогізне («Гнилька») до школи у Глибокій Долині був ліс. На той час ще проживав пан Ружевський. Після Першої світової війни 1914–1918 рр. з села Рогізне йшла вузькоколійка, проходили війська Будьонного, що згадується в книзі «Пройдений шлях».

В січні 1918 року в селі було ненадовго проголошено радянську владу. Волинь і Рівненщину зайняли польські війська, згідно з Ризьким договором 1920 р. західна Волинь переходить до складу II Речі Посполитої. 1921 — за умовами Ризького договору і Рогізне переходить до складу Польщі.

До 1939 року на Рогізне і Глибоку Долину був один солтис (сільський голова). Під час Німецько-радянської війни через село проходили загони з'єднання С. А. Ковпака. В селі і околиці суттєвих боїв не відбувалось. При відступі німецькі війська понесли значні втрати, особливо в околиці "Жидівської гори" (до с. Підвисоке), загинули і радянські вояки. При просуванні фронту їх похоронили на околиці села, однак після війни рештки перенесли в с. Козин (тодійшній районний центр). В цетрі села за нинішньою автобусною зупинкою під час окупації був насипаний символічний курган в пам'ять воїнів УПА. Пізніше, при будівництві зупинки і зміні планування вулиць, курган був зруйнований. 69 жителів села воювали проти нацистів на фронтах війни. Пам'ять односельців, які загинули на фронтах, увічнена обеліском, який стоїть в центрі села.

В околиці села діяли загони УПА, від їх рук загинули 4 жителів Рогізного: Грабовецька Ніна Михайлівна (1918 р.н.) та Грабовецький Іван були вкинуті в криницю оунівцями. В результаті збройних сутичок між силами НКВД та загонами ОУН загинули Дикун Олександр Герасимович (1924 р.н.), Кучма Андрій Трохимович (1927 р.н.), Кучма Петро Трохимович (1922 р.н.), Кушнірук Євстахій Семенович (1917 р.н.), Потапчук Андрій Тимофійович (1919 р.н.), Цісарук Трохим Федорович (1924 р.н.). Всі вони були вбиті енкаведистами у перші післявоєнні роки. Четверо жителів села загинули за невідомих обставин.

До 1960-х років на вулицях села було відсутнє тверде покриття. Зі свідчень старожилів, навчесні і восени більшість вулиць були практично непрохідні, в нагоді ставали стежки поза селом. В 60-х роках була збудована дорога від Вовковий до перехрестя з трасою Демидівка - Пляшева (в народі - "біля Царя"). Дорога до Глибокої Долини була прокладена пізніше і менш якісно, що стало очевидно пізніше. В процесі ліквідації хуторів і переселення в село, зникли вулиці Копанська і Котова (проживали Котовські).

У 1970-х роках дворів налічувалось 312, населення становило — 1070 осіб. До сільради входили три села - Рогізне, Глибока Долина та Копань. Був створений колгосп ім. Горького, який обробляв 1629 га землі, у тому числі 1230 га орної. Було розвинуте зерно-бурякосійне землеробство, м'ясо-молочне тваринництво. В 1971 році вироблено на 100 га сільсько-господарських угідь 138 цнт м'яса, 671 цнт молока, вирощено 32,8 цнт зернових, 415 цнт цукрових буряків, 192 цнт картоплі. 57 колгоспників за виробничі досягнення були нагороджені орденами і медалями, у тому числі бригадир Г. А. Ваницька — орденом Леніна, 49 чоловік — Ленінською ювілейною медаллю.
Парторганізація, що існувала з 1948 року налічувала 20 комуністів, комсомольська організація була створена у 1940 році, об'єднувала 44 члени ВЛКСМ.
У 2011–2012 рр. облаштовано вуличне освітлення. В майбутньому планується ремонт і асфальтування центральної вулиці.

Немає коментарів:

Дописати коментар